про ГОЛОДОМОР (із розповідей батька)

Дід та прадід мої були заможними, працювали на землі від зорі до зорі.
Володіли 37 моргами поля, мали багато коней, два кірати, дубові стайні, тримали рогату худобу, свині, качки, кури.
Як почався голодомор в 1932 році то вони не могли собі уявити, 
що на такій родючій землі працьовитий народ гине від голоду.
В 1933 році св"ященники УГКЦ почали збирати продовольчу допомогу збіжжям посеред жителів Тернопільського повіту.
В цій акції приймав участь і мій прадід. 
Він офірував півтори кірця пшениці.
Було зібрано від добровольців велику кількість зерна.
Затім це зерно прадід з добровольцями підводами перевезли до ст. Підволочиськ, 
де на той час був перепускний пункт на кордоні між Західною та совітською Україною.
Уряд Польші не противився проти надання допомоги з боку місцевих жителів - українцям Східної України.
Совітські прикордонники досить довго не хотіли приймати допомогу збоку західняків.
Томі частину збіжжя мішками прадід та інші люди потаємно переносили вбрід через ріку Збруч вище м.Підволочиська.
На тій стороні вони його разом з місцевими жителями закопували в схованки, 
бо нести зерно додому - значило розстріл.
Перед тим вони ретельно вивчили маршрути та спосіб охорони кордону польськими прикордонниками.
Позаяк за нелегальний перехід кордону можна було попасти за грати.
Частину збіжжя таки вдалося переправити залізницею на той бік кордону до ст. Волочиськ, 
де вночі в тупику воно було спалене працівниками НКВС.

Міра ваги корец, яка містила вісім пудів. 
Морг, площа прямокутника з розмірами 30 на 80 або 40 на 60 сажнів